Його вдихнула запах і прозріла
Мария Шпир
Його вдихнула запах і прозріла Щось всередині неї сколихнулось, І радість раптом душу окрелила І враз засяяли глибокі її очі, Постав пред неї його образ Ним марила вона щоночі , Про нього думала щомиті За ним ридала і страждала , Без нього не жила,а існувала Блукала вулицею тихо Самотньо плакала щоночі Писала ті листи печальні , Тому кого так сильно покохала Торкнутись так його хотіла Почути голос той солодкий, А голос той туманить розум Немов вино терпкосолодке І кожен раз вона п'яніла , Почувши голос той коханий Відчути подих той хотіла І доторк рук його відчути , В обіймах танути хотіла Дивитись в очі ті великі Вмирати від краси щоразу , Знаходить в ньому лиш прекрасне, Вдивлятись в нього мов востаннє... (22.12.2019)
2020-05-10 12:30:32
3
0
Інші вірші поета
Прагну стати твоїм світом Пора,що надихає Я так в лес хочу Мої спогади про школу
Інші поети
Alaska
@Alaskan
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Asteriya
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
3092
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
8917