Споруда загадка
Мария Шпир
Хто приїздив у місто Харків Величну бачив цю споруду, Споруда ця-родзинка міста, Вона для мене мов загадка, Знаходжу завжди щось таємне, Вивчаю поглядом уважно Я кожен метр її квадратний, І так цікаво знати що там Вкладав у неї архітектор, Про що він думав у моменти Проект малюючи в блокноті, Відкіль взялась ця дивна назва, Чому Держпром,а не інакше, Чому цей колір,а не інший, Чому такий він ідеальний, Ви уявіть що будували Цей хмарочос здебільше люди, Найпершим став він у Європі Одне з чудес Вкраїни-неньки, Пишаюсь фактом цим безмежно, Нахтнення я ловлю щоразу, Коли повз нього я прямую, Бо він прекрасний хоч і дивний, Він ідеальний і реальний Символізує він порядок, Великий простір він займає, Багатограність в нім вбачаю, Лиш подивись і ти побачиш Що він уваги справді вартий... (03.03.2020)
2020-05-10 12:33:07
6
0
Інші вірші поета
Проблеми в великім місті Ти і я-космос Відстань,що нас розділяє Відпочинок із собою
Інші поети
Veronika Yupyn
@Veronika_Yupyn
Corry T'Erickson
@Corry_T_Erickson
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11977
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5416