Осуждения
marry_sa
Не ваша жизнь, зачем чужой живете? Разве скучно вам в своей родной? Не по тому речью плывете, Ведь мой для вас совсем чужой. Я не хочу казаться грубой, Но, не люблю разговоров за спиной, Я очень рада, каждый мудрый , Осудит с ног и с головой. И вы не лучше, уж поверьте, Ведь жизнь у каждого своя, И как же правила не мерьте, Она одна, индивидуальная.
2019-01-27 18:50:23
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Nastya
Эти строки жизни
Відповісти
2019-01-27 18:53:39
Подобається
marry_sa
@Nastya эти строки я писала о своей жизни) Я думаю каждый их поймет. Спасибо за комментарий 😊
Відповісти
2019-01-27 18:56:15
1
Інші вірші поета
Море Ціль Не мовчи Час все змінює
Інші поети
Anna Gera
@my_own_story
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
B I
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
14329
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11481