I give to you power
I give to you power, Ok, I'm not energiser, I'm not phenomenal, but I do my best for achieve my aims, You can't see it, but too quickly adrenaline rush into my veins. Behind me too many people who I trusted all my mystery But I didn't got support from them, they'd pour only dirt on me Wait, I give to power So many, you'll be able build several tower. Which about every night you watch in your dream You know that our motivation is like furious stream And you should control your mind, your emotions Sometimes you can allowing mistake because of your motion I give to you power, I know, cause you're alone Because a lot of them think your plans is wrong Don't believe to them, cause this is your life You can get all you need, worth your time. Worth your time, cause that's never back again Have you some aim? Do it, leave your complains..
2019-05-19 04:27:49
4
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
marshall 1327
Я не русский))
Відповісти
2019-05-19 05:59:00
Подобається
Роберт Муншфэ
@marshall 1327 Разве? Просто речевые обороты в этом стихе показались мне очень странными, я таких до этого не видел. А так стих очень даже хорош
Відповісти
2019-05-19 06:03:28
Подобається
marshall 1327
@Роберт Муншфэ да он..хорош..даже очень..))
Відповісти
2019-05-19 06:12:34
Подобається
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2197
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11961