"Щасливий той..."
Ілля Мар'ян
Блажений той, хто у нещасті Найбільше щастя віднайшов. Нещасний той, хто мусив вкрасти, Бо по життю без мрії йшов. Цікавий той, хто навіжений; Гарячий той, у кого руки крижані. Найбільші очі у скажених, Найбільше серце у простих. Філософи не завжди наймудріші, Читці не завжди знають все, Розумні, зазвичай, дурніші, За тих, хто просто-так живе. Хоча це все дурниці, друзі. До вас сказати я прийшов: "...щасливий той, хто у нещасті Найбільше щастя віднайшов."
2018-05-01 06:37:19
4
0
Інші вірші поета
"Я люблю це життя..." Сон про смайлик Мода "Я хотів би щезнути різко..."
Інші поети
Shirudi NR
@shirudi17
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
3029
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11669