"Я хотів би щезнути різко..."
Я хотів би щезнути різко, Щоб ніхто не помітив і не сумував. Став би краплею в морі, Або в небі зіркою, Щоби хтось з мене користі мав. Я б хотів колись стати водою, Щоби люди в Сахарі напитись могли. Став би променем сонця ясного І дороги людські освітив. Та не хочу я бути ніким, Щоб про мене казали: "Ніхто!", Щоб казали: "Чи він жив, чи не жив, Чи він був на Землі, чи його не було! Чи він бачив те сонце!? Чи він небо те чув!? ...але нащо те небо? Світ про нього забув." Я б хотів стати небом Недосяжним і всим, Хто махав би до мене, Я махав би крильми.
2018-04-30 20:55:21
4
0
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13434
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3045