Прірва
Пліснява їсть мене, ніби павук,
Я заклопотаний, в справах похований
Чую лиш сірості в'ялений звук.
Кожен набожний на демона схожий,
Я ж лиш обгортка від снікерса, друг.
Тіснява лізтиме, але не з'їсть мене.
Я без смаку, емоцій, жалю
Стрибну у прірву, де зорі не світять
І хоч у яму без крил полечу.
Там, десь на дні, я в небутті
Хочу прокинутись і не затриматись
В світі, де темряві я вже не треба.
Знаю, реальності вже не зачеплюся,
Але я прийду у снах ще до тебе.
2018-05-30 16:27:24
6
5