Прірва
Ілля Мар'ян
Пліснява їсть мене, ніби павук, Я заклопотаний, в справах похований Чую лиш сірості в'ялений звук. Кожен набожний на демона схожий, Я ж лиш обгортка від снікерса, друг. Тіснява лізтиме, але не з'їсть мене. Я без смаку, емоцій, жалю Стрибну у прірву, де зорі не світять І хоч у яму без крил полечу. Там, десь на дні, я в небутті Хочу прокинутись і не затриматись В світі, де темряві я вже не треба. Знаю, реальності вже не зачеплюся, Але я прийду у снах ще до тебе.
2018-05-30 16:27:24
6
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Ілля Мар'ян
@556633 дякую)
Відповісти
2018-05-30 16:29:04
1
Ілля Мар'ян
@556633 я ТАК І ДУМАВ, що перший коментар буде таким!)
Відповісти
2018-05-30 16:29:38
2
Я
Надзвичайно
Відповісти
2018-05-31 20:10:32
Подобається
Інші вірші поета
Сон про смайлик Це короче пісня (можу дати акорди) Я люблю твої муки Мода
Інші поети
Тесса
@caxxap16
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4653
12
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
8714