Прірва
Пліснява їсть мене, ніби павук, Я заклопотаний, в справах похований Чую лиш сірості в'ялений звук. Кожен набожний на демона схожий, Я ж лиш обгортка від снікерса, друг. Тіснява лізтиме, але не з'їсть мене. Я без смаку, емоцій, жалю Стрибну у прірву, де зорі не світять І хоч у яму без крил полечу. Там, десь на дні, я в небутті Хочу прокинутись і не затриматись В світі, де темряві я вже не треба. Знаю, реальності вже не зачеплюся, Але я прийду у снах ще до тебе.
2018-05-30 16:27:24
6
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Ілля Мар'ян
@556633 дякую)
Відповісти
2018-05-30 16:29:04
1
Ілля Мар'ян
@556633 я ТАК І ДУМАВ, що перший коментар буде таким!)
Відповісти
2018-05-30 16:29:38
2
Я
Надзвичайно
Відповісти
2018-05-31 20:10:32
Подобається
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2550
Why?
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
9452