Ти назбирала
Ілля Мар'ян
Ти назбирала собі на Мальдіви, Ти назбирала собі на айфон, Ти назбирала собі на квартиру У пацана, що тримає завод. Ти назбирала і звісно ж ти рада, Що тепер маєш гроші й "престиж", Також ти маєш червону помаду І гарні груди до самих колін. Будеш віднині жити багато. Збирати на щастя усім не дано. Тобі пощастило, бо в тебе два батька, Одного з яких звати папік Антон.
2018-05-06 15:30:22
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Панк
Круто! І головне, правдиво
Відповісти
2018-05-06 19:23:02
Подобається
Ілля Мар'ян
@ Панк так, нажаль, але ліпше б це було не так правдиво:)
Відповісти
2018-05-07 17:05:15
1
Інші вірші поета
Мода Я люблю твої муки "Що я тобі зробив?" Це короче пісня (можу дати акорди)
Інші поети
Mila Kaminska
@Mila_Kaminska
Ail
@ail_bookworm
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5941
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5226