"Я люблю це життя..."
Ілля Мар'ян
(18+)
Я люблю це життя І я чхати хотів, Що воно мене лупить в обличчя. Я обожнюю біль І, мабуть, мазохіст, Тож лупи мене, курво, сильніше! Я такий, який є І не треба міняти! Підлаштовуй під себе іншого! Ти такий, який є І повинен це знати, Бо свобода твоя -- це не іграшка. Я люблю це життя І любитиму вічно, І нехай воно сповнене відчаю! Я обожнюю біль І, мабуть, мазохіст, Чия воля щомиті сильнішає!
2018-05-01 09:43:31
1
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Broken Heart
Чудовий вірш)
Відповісти
2018-05-01 09:48:33
Подобається
Ілля Мар'ян
@Broken Heart дякую)
Відповісти
2018-05-01 09:50:30
Подобається
Інші вірші поета
Сон про смайлик Ти назбирала "Що я тобі зробив?" Єдина серед тисяч
Інші поети
A@ K@
@AK9197
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11204
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3049