"Я люблю це життя..."
Ілля Мар'ян
(18+)
Я люблю це життя І я чхати хотів, Що воно мене лупить в обличчя. Я обожнюю біль І, мабуть, мазохіст, Тож лупи мене, курво, сильніше! Я такий, який є І не треба міняти! Підлаштовуй під себе іншого! Ти такий, який є І повинен це знати, Бо свобода твоя -- це не іграшка. Я люблю це життя І любитиму вічно, І нехай воно сповнене відчаю! Я обожнюю біль І, мабуть, мазохіст, Чия воля щомиті сильнішає!
2018-05-01 09:43:31
1
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Broken Heart
Чудовий вірш)
Відповісти
2018-05-01 09:48:33
Подобається
Ілля Мар'ян
@Broken Heart дякую)
Відповісти
2018-05-01 09:50:30
Подобається
Інші вірші поета
Це короче пісня (можу дати акорди) Ти назбирала Я люблю твої муки "Фортуна любить сміливців..."
Інші поети
Ай
@bisovadivchina
Orchid 99
@Orchid99
Lucy
@kayla_deyvis
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Asteriya
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
3065
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4482