Вірші
Нічого не сталось
Так багато питань,які нас хвилюють
Та ще більше відповідей на них.
Вітри холодні все сильніше дують
І мій душевний голос щось затих.
Я так хочу щоб він прокинувся,
Щоби знову я стала жива.
Можливо глибоко в душі моїй
Відцвіло вже моє життя.
Я ще живу,я ходжу,розмовляю,
Та не сміюся і не веселюсь.
Душевний вогник помаленьку помирає
І ні на кого я уже не злюсь.
Це найгірше коли помираєш з середини,
Ти ще живий але уже і ні.
Ти не хочеш любити і сердитись,
Запитання безглузді усі.
Ти не повернешся до звичного життя,
Ти не будеш уже кохати.
Відійшли усі почуття,
Ти спокійно лягаєш спати.
Ніхто тебе не розвеселить,
Ніхто не підніме настрій,
Щось в середині так болить
І ти зовсім не хочеш щастя.
Щось всередині так болить,
Ніби граната там розірвалась.
Серце все більше щемить і щемить,
Але ззовні нічого не сталось.
2
1
538
Ти моя людина
Я так часто шукаю натяки в твоїх словах
Скажу тобі чесно,люблю,і від цього охоплює страх
Я боюсь подивитись на тебе і заглянути прямо в очі
Проте інколи бачу твої погляди я неохочі
Не розумію я,чому тебе не забуваю
Чому слова твої і дії пам'ятаю
Чому так важко розпрощатися з тобою
Можливо через те,що ти хворієш мною
Вчорашній день чудовим був і навіть трішки краще
Коли з тобою я,то відчуваю щастя
Я відчуваю те що ти моя людина
Така кохана,рідна і єдина
Проте не розумію я,чи варто тобі довіряти
Чи можеш ти справді мене кохати
Але якщо скажеш,що будеш зі мною
Я не завагаюсь і в відповідь буду з тобою
5
2
375
