Нічого не сталось
Так багато питань,які нас хвилюють Та ще більше відповідей на них. Вітри холодні все сильніше дують І мій душевний голос щось затих. Я так хочу щоб він прокинувся, Щоби знову я стала жива. Можливо глибоко в душі моїй Відцвіло вже моє життя. Я ще живу,я ходжу,розмовляю, Та не сміюся і не веселюсь. Душевний вогник помаленьку помирає І ні на кого я уже не злюсь. Це найгірше коли помираєш з середини, Ти ще живий але уже і ні. Ти не хочеш любити і сердитись, Запитання безглузді усі. Ти не повернешся до звичного життя, Ти не будеш уже кохати. Відійшли усі почуття, Ти спокійно лягаєш спати. Ніхто тебе не розвеселить, Ніхто не підніме настрій, Щось в середині так болить І ти зовсім не хочеш щастя. Щось всередині так болить, Ніби граната там розірвалась. Серце все більше щемить і щемить, Але ззовні нічого не сталось.
2019-08-25 11:14:55
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Божевільний
Щось здається, що тут кілька разів не правильне чергування в-у : "уже-вже", "всі-усі". Будьте уважніші, удачі)
Відповісти
2019-08-26 20:54:21
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2878
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1284