Я ЗАПЛАЧУ

Maria

Я бы давно наверно призналась, да не знаю как-то привязалась, и нам всем это удалось, раз так горько вспоминается. За окном шелест листьев, в голове поток мыслей, а в душе легкомыслие, в память все врезается. А кому мы будем врать, уже некому даже понять, осталось всего-то отнять, тех кто в чудо верит. Первым не объяснить что глупо, ведь наивность так скупо, отвечает на грубость. Лицемерит. Ладно забудьте, не в том суть то, главное место занято, там где добры. А нам ведь хочется, и так колится, как говорится, шипы те остры. Через которые лезут, поддаваясь стрессу, склоняюсь прогрессу, и жизни не знают. Увы их не остановить, да и мосты разводить, что бы их выводить, толку - опоздают.

2019-07-08 17:23:32

7

0

Схожі вірші

Всі

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

84

0

3847

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

70

4

11157