Карантин правды

Maria

Все люди выдадут за кожу Давно убитый дерматин Теперь я точно подытожу Наш свет закрыт на карантин Все кто добра тебе желали Находят выгоду во лжи Все те кто сердце показали Попросят сразу - заслужи Чего же ждали мы наивно Когда весь мир давно погряз Во мраке, очень эффективно Без правды так и обходясь И кажется что вдруг системы Всей этой новой есть предел Но есть ли край этой поэме Где смысл быстро устарел И я конечно не святая Хоть и на всех тут укажу Мол, каждый гневно поступая Не подчинялся падежу Но рано нам сдаваться вовсе Ведь нет того кому не дан Тот шанс, что хоть и философски Но так похож стал на обман Начать сначала - не поверю Дурное слово "изменить" Нам не понять, подобно зверю Морали потеряли нить А если бы подумать мирно Про каждого кто рядом став Нас не обидел, и всемирно Его покрепче взять рукав Тогда бы может правда тихо Вернулся в сердце дураку И он бы точно выбрал выход Найдя замену кошельку

2019-07-07 08:15:33

8

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Maria

@Алина Былько Спасибо)

Відповісти

2019-07-07 08:19:47

1

kvadrat

Неплохо

Відповісти

2019-07-07 09:19:50

Подобається

Maria

@Эдвард Фокс meееrci mon cher)

Відповісти

2019-07-07 15:12:45

1

Схожі вірші

Всі

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

50

12

4694

Пóдрузі

Asteriya

Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.

48

12

3294