Почему люди такие
- BFF MAİLİN Love Yourself -
ПОЖАЛУЙСТА ХВАТИТ ИЗДИВАТЦА. ПРОШУ ЕСЛИ ХОТИТЕ МЕНЯ УБИТЬ, ЖДИТЕ, ОСТАЛЬСЯ ЕЩЁ НЕМНОГО ПОЖАЛУЙСТА НЕ ТРОГАЙТЕ МЕНЯ! Я БОЛЬШЕ НЕ МОГУ МЕНЯ НЕ КТО НЕ ПОНИМАЕТ НЕ КТО НЕ ЗНАЕТ ЧТО Я СКРЫВАЮ СЕБЯ ХОЧУ ЧТОБЫ МЕНЯ КТО-ТО СПАС НО НЕТ Я ЛЮБЛЮ ОНИ МЕНЯ БРОСИТЬ И ОСТАВЛЯЮТ РАНЫ ТАК СКАЗАЛА ОДНА ДЕВУШКА И СЕГОДНЯ ОНА ТАК РЫДАЛА КРИЧАЛА ВЕСЬ ДОМ НО НЕ КТО ЕЁ НЕ СЛЫШАЛА ПОТОМУШТА В ДОМЕ НЕ КТО НЕ БЫЛО ОТ: Мистер X 제발 누가 나를 구하지 마라.
2021-03-29 18:30:08
8
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Серебрянка
Не грусти есть же мы и BTS😘
Відповісти
2021-03-30 00:28:41
Подобається
Серебрянка
I_am_a_quen
Відповісти
2021-03-30 00:28:47
Подобається
Макс Коми
@- BFF MAİLİN Love Yourself - что за фильм где говориться о семи парнях, как найти
Відповісти
2021-03-30 05:15:48
Подобається
Інші вірші поета
SPRING DAY Помоги мне DON'T LEAVE ME Словно как ребенок
Інші поети
Princess Girl
@Princess_life
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
6485
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
13241