شبحي الاسود

Mennah Mostafa

أشعر بالبرودة أعتقد أن الوقت قد حان جسدي يتلف مع مرور الوقت وافكاري تسود كل خلاياه كأنها تحثه علي التوقف التوقف عن كل شئ الحياة تتبطأ قلبك يغرق في حزنه كعادته كل شئ يحترق بداخلك وأنت بالظاهر لا تبالي ولكنك تالف لا تصلح للعمل لا تصلح للمساعدة لا تصلح لاي شئ تحتاج التوقف عن النبض لمدة دقيقة وكأن هذه الدقيقة ستنقذ حياتك نعم هو مجددا شبحه الاسود لم يفارقنى في الأصل في كل لحظة أشعر بالانتماء إليك ولكنك لا تأتي ككل شئ تعلق به قلبى أتمني أن تاتي انا بانتظارك لتقبض روحي في سلام مع الحب Death

2021-06-17 17:13:18

Інші вірші поета

رسالة ١٠٧ رسالة عابرة رسالة ١٠٥ أنت الحياة

Інші поети

Mari Bloodycake

@mari_bloodycake

Annavi

@Ivanka_Kovalchook

Уляна Кравчук

@Uliana_Kr

Схожі вірші

Всі

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

13427

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12665