" Доля невістки "

Merian Varner

Не буде доню більш ніде - Так , як в рідній хаті ! Хлопець приведе й залишить Тебе своїй мамі Чужа мати то не своя Звать її свекруха Ти кружля неначе бджілка , А для неї муха ! - " Вічно сонна , неуміла - Ти тепер невістка ! " Як би сильно не старалась - Будеш в горлі кістка ! . Завжди винна у всіх бідах - " Чом не митий посуд ? Чому розплетена коса ? Сим людям ти на осуд ! " . Уколиш пальчик - не болить - " Вона чужої крові ! " Сердечко в неї не щемить - Нема тої любові ! . За , що цінують тут тебе ? Лишень за твої руки , Ти наче пташка у гнізді Де в колі тільки круки ! . Присіла на хвилиночку - Так зразу ти нероба ! Всі пальцем тільки потика - - " Вставай же лежебока ! " - " О рідна ненько ... Це журба ! Живу із днини в днину Опав же цвіт мого життя - Зрубав козак калину ! . У панськім полі ти бур' ян - У своїм була квітка ! Най з золота будинок той - Для тебе він лиш клітка ! .

2023-03-27 19:55:58

10

0

Схожі вірші

Всі

Тени собственного сердца ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤

39

9

1199

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

70

4

11156