" Мені не вистачило твої любові "

Merian Varner

Мені не вистачило твої любові - Хотіла стати для тебе найкраща ! І скільки кроків на зустріч робила Та вгодити тобі не змогла !. Море сліз через тебе пролила , - Щоби поряд ти був біля мене ! Підхопив , коли в прірву летіла Й запитав - " Чим тобі помогти ? " . Мені не вистачило тої уваги , - Щоб на ручки маленькою брали І ту усмішку милу та щиру - Ти мене у альбом знимкував . На пам'ять про моє дитинство - Яке було .... пройшло вже нема ! . Забути не зможу лиш батьку - Що не дав ти любові й тепла ! . А роки мов птахи , що у вирій Пролетіли ці пам'ятні дні ! Я повіки забути не зможу - Як залишив мене в самоті !.

2023-07-11 07:23:08

Інші вірші поета

" Ти весь ідеальненький " " Зимова пора " " Зима " " Зацілуй , залюби ... "

Інші поети

Ethanio Oberon

@ethanio_oberon

@follower_number_0

Soumyadip

@soumyadip

Схожі вірші

Всі

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

2128

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12619