" Погрязла доля у пітьмі "
Merian Varner
Погасло сонце в темноті Веселка втратила всі барви Цей світ не той - ми наче в грі Де кожний день ідеш на жертви. Обличчя в масках - роль твоя : Ти кат , мисливець , а я здобич Пускай стрілу ти ж це любя ! Одне лиш слово прямо в серце . Погрязла доля у пітьмі Не бачу світла лиш нещастя Підступ шукаю в доброті Скажіть мені де моє щастя?!
2021-12-12 07:47:18
6
0
Інші вірші поета
" Здивуй її букетом квітів " "Пори року" " Діти наші квіти " " Ти втомлена працею ненько "
Інші поети
Kotenok
@Kotenok2018
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13212
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12324