"Не хочу прощатися з літом"
Я не хочу прощатися з літом Цвітом квітів і співом пташок Якщо б це було би підвласно Спинив би його на деньок. Тепле сонце, щоб ще обігріло Й малювало ще барви небес Зелень трав, запах свіжого сіна Зайчик сонячний чудо з чудес !. Відродили фруктові дерева Дарува нам все літо дари Вітер теплий повіює з неба Ностальгія включає думки. Гарні спогади про купаля в озері Про пікнік у зеленiм лiску Пам'ятаю веселі історії, Як наïлись квасного кваску Раз вкусив я холодне морозиво, А потім з вогня ковбасу. Кепки, шорти, легенькi футболочки Це не в куртку важку пухову! Так не хочеться з літом прощатися Я до нього душею привик! Пора нова постукала в двері вже - Це осінь прийшла відчини!.
2022-09-28 04:45:39
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
Вірш гарний. Навіює спогади)
Відповісти
2022-11-27 06:52:29
1
Merian Varner
@Сандра Мей Ностальгія 🤤
Відповісти
2022-11-27 06:53:20
1
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1248
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1508