" В кожного свій сенс цього вірша "
Остиглий чай стоїть на моєму столі Застиглий погляд на моєму обличчі І хліб черствий лежить на моїй тарі Мені не треба чаші із вином Що буде переповнювати її поволі і до краю Лимон із присмаком "солодких" наших днів Що із кислинкою - перчинкою на думці Перегоряє все і всі неначе гніт Приходять наші поїзди в перон останніх станцій . Цукерки із грайливим коньяком Скуштуй і ти відчуєш те , що справді Тебе п'янило і труїло в одну мить Горіло і було неначе в пеклі . На підвіконні троянда стоїть Чуттєвим тоном заіграла скрипка По небі синьому синичка пролетить Струни натягнуті - це золотом покрита арфа . Минають дуже скоро наші дні Хоч на дворі уже давно розтала крига Бачу рідна хата стоїть А біля неї уже дорослі наші діти .
2021-05-19 13:32:40
9
0
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1248
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
34
8030