" В кожного свій сенс цього вірша "
Merian Varner
Остиглий чай стоїть на моєму столі Застиглий погляд на моєму обличчі І хліб черствий лежить на моїй тарі Мені не треба чаші із вином Що буде переповнювати її поволі і до краю Лимон із присмаком "солодких" наших днів Що із кислинкою - перчинкою на думці Перегоряє все і всі неначе гніт Приходять наші поїзди в перон останніх станцій . Цукерки із грайливим коньяком Скуштуй і ти відчуєш те , що справді Тебе п'янило і труїло в одну мить Горіло і було неначе в пеклі . На підвіконні троянда стоїть Чуттєвим тоном заіграла скрипка По небі синьому синичка пролетить Струни натягнуті - це золотом покрита арфа . Минають дуже скоро наші дні Хоч на дворі уже давно розтала крига Бачу рідна хата стоїть А біля неї уже дорослі наші діти .
2021-05-19 13:32:40
9
0
Інші вірші поета
" Не можна ображатись на щасливих " " Мама приїде " " Емоції вкладаю в ці ряди" " Не журись "
Інші поети
Lolee
@Lolee
Hnin Aung
@HninAung913
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Asteriya
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
49
15
2118
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1105