" Втомлені життям "
І щоб на себе не вдягнув ти Який би вираз не прийняв Не мають значення прикраси Очі потухли - не блистять !. І , як би не ховав нещасність Одразу видно пустоту За усмішкою ніби в ляльки Всі бачимо лише журбу . Ми часто одягаєм маски , Щоб зберегти один секрет : " Немає стимулу на " жити " Бо вже втомилися в кінець " !.
2023-01-08 07:17:15
7
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Євгеній Назаренко
Непогано. Якби одна рима не влізла посеред віршу) Поки що краще, що я прочитав з новинок. Але треба працювати, якщо хочете, звичайно
Відповісти
2023-01-11 05:03:24
1
Merian Varner
@Євгеній Назаренко Підкажіть свою риму 😊 буду вдячна за допомогу
Відповісти
2023-01-11 05:11:20
Подобається
Євгеній Назаренко
@Merian Varner Хочу без рими
Відповісти
2023-01-11 05:22:17
Подобається
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4507
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3824