"في عالمه المسدود"
Mesa
كان بيته بعيد يأتي زيارة ويعود! وكان املي مصنوع من حديد كنت انتظره لعقود! حين اراه وجهي يبتسم كأنه العيد كانت ملامحه اجمل شيء في الوجود! افكر به طول اليوم فهو اصبح في الوريد قلبي هائج ويريده وهو لا يحب نفي الوعود! حين اسمع صوته يرقص قلبي هو يعرف لحنه الفريد وتتراقص معه مشاعري وادخل في عالمه الموعود! يعزف البيانو وينظر الي وكأني تنفست الاوكسيد كنت انظر بتمعن يالهي سيخبره وجهي المسرود! تلامست ايدينا فأصبحت روحي عبيد اريد احتضانه وسأحتضنه كأني احتضن المولود! تحدث معي قليلا و كأني خلقت من جديد صوته في اذني يجول كالعود! احببته وسيبقى حبنا للابد فهو مثال للتخليد و سنبقى انا وهو في عالمه وسيصبح عالمنا مسدود! فأصبح بيته ابعد من بعيد! لأنه سكن معي و قلبي بدأ بالسجود! أحبك......❤
2020-08-07 19:06:35
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Arris
عااااااش💙💙💙💙💙💙
Відповісти
2020-08-10 00:22:13
1
Mesa
@Arris ❤❤❤
Відповісти
2020-08-10 03:00:06
Подобається
Інші вірші поета
'في القمة نحن' للمنبوذين أمثالي نبينا سنتذكرك ما دمنا أحياء كيف كانت طفولتنا
Інші поети
Cara Ebon
@caraebon
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16570
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5652