فَتاةٌ حَققتْ حُلمَ الجَميعْ
Mesa
كانت تكافح طوال النهار تبكي خلسة و أمام الجميع تنهار كان هدفها واضح وضوح الشمس تستطيع قراءة عقلها حتى وان همس تدعي طوال اليوم تدعي حتى قبل النوم تكافح لتحقيق الاحلام تستسلم في بعض الايام تضحك يوم و قلقها وخوفها بطول الهرم الجميع متوترٌ و خائف الكبير والصغير و حتى الطفل الزاحف و ألان هي الاولى و مزاجها أعلى من كل مزاج و أهلها من فرحتهم لبسوا شهادتها تاج أهديها لكل شخصاً حقق حلمه و بدأ كتاب جديد جميل مليء بالمستقبل الملون بفرحة أهله به و لبسوا شهادته تاج مفتخرين بهِ❤👑 أما الذين لم يحققوا حلمهم فلا يحزنوا لأن الله يعلم بهم و هو الذي سيدليهم على كتابهم الجديد ، فهو أعطاهم فرصة أخرى فاليستغلوها رافعين رؤوسهم بثقة و رضا بما أتاهم الله❤💪
2020-10-11 05:03:47
4
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Mira
الله 💗💗💗
Відповісти
2020-10-12 20:27:54
Подобається
Інші вірші поета
كيف كانت طفولتنا كان يستحق اكثر مُقابلة مع غَيمة نبينا سنتذكرك ما دمنا أحياء
Інші поети
Gamine
@une_gamine
Alexa Rivera
@alexa_rivera
Anna Sparrows
@birdwithword
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Asteriya
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
3626
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5171