مبلل...مبلل...

Jack Frost

مبلل.. مبلل قلبي ، كمنديل سفر كطائر.. ظل قرونا ضائعا تحت المطر.. زجاجة.. تدفعها الأمواج في بحر القدر سفينة مثقوبة تبحث عن خلاصها،تبحث عن شواطئ لا تنتظر.. قلبي يا صديقي!مدينة مغلقة.. يخاف أن يزورها ضوء القمر يضجر من ثيابه فيها الضجر.. أعمدة مكسورة أرصفة مهجورة يغمرها الثلج وأوراق الشجر.. ↓ →°•°•°•°← ↑ قبلك يا صغيري.. جاءت إلى مدينتي جحافل الفرس وأفواج التتر وجاءها أكثر من مغامر..ثم انتحر.. فحاذري أن تلمسي جدرانها وحاذري أن تقربي أوثانها فكل من لامسها.. صار حجر..

2018-09-04 08:48:31

13

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

نـُونِه

وانا هل سأصبح حجر اذ لمستها💙💙

Відповісти

2018-09-04 12:59:00

2

Jack Frost

@نـُونِه همممم دعيني افكر .....امم اجل 😂😋😋

Відповісти

2018-09-04 13:07:16

Подобається

Схожі вірші

Всі

Тени собственного сердца ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤

39

9

1666

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12188