مبلل...مبلل...

Jack Frost

مبلل.. مبلل قلبي ، كمنديل سفر كطائر.. ظل قرونا ضائعا تحت المطر.. زجاجة.. تدفعها الأمواج في بحر القدر سفينة مثقوبة تبحث عن خلاصها،تبحث عن شواطئ لا تنتظر.. قلبي يا صديقي!مدينة مغلقة.. يخاف أن يزورها ضوء القمر يضجر من ثيابه فيها الضجر.. أعمدة مكسورة أرصفة مهجورة يغمرها الثلج وأوراق الشجر.. ↓ →°•°•°•°← ↑ قبلك يا صغيري.. جاءت إلى مدينتي جحافل الفرس وأفواج التتر وجاءها أكثر من مغامر..ثم انتحر.. فحاذري أن تلمسي جدرانها وحاذري أن تقربي أوثانها فكل من لامسها.. صار حجر..

2018-09-04 08:48:31

13

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

نـُونِه

وانا هل سأصبح حجر اذ لمستها💙💙

Відповісти

2018-09-04 12:59:00

2

Jack Frost

@نـُونِه همممم دعيني افكر .....امم اجل 😂😋😋

Відповісти

2018-09-04 13:07:16

Подобається

Схожі вірші

Всі

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

43

7

2533

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12419