مبلل...مبلل...

Jack Frost

مبلل.. مبلل قلبي ، كمنديل سفر كطائر.. ظل قرونا ضائعا تحت المطر.. زجاجة.. تدفعها الأمواج في بحر القدر سفينة مثقوبة تبحث عن خلاصها،تبحث عن شواطئ لا تنتظر.. قلبي يا صديقي!مدينة مغلقة.. يخاف أن يزورها ضوء القمر يضجر من ثيابه فيها الضجر.. أعمدة مكسورة أرصفة مهجورة يغمرها الثلج وأوراق الشجر.. ↓ →°•°•°•°← ↑ قبلك يا صغيري.. جاءت إلى مدينتي جحافل الفرس وأفواج التتر وجاءها أكثر من مغامر..ثم انتحر.. فحاذري أن تلمسي جدرانها وحاذري أن تقربي أوثانها فكل من لامسها.. صار حجر..

2018-09-04 08:48:31

13

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

نـُونِه

وانا هل سأصبح حجر اذ لمستها💙💙

Відповісти

2018-09-04 12:59:00

2

Jack Frost

@نـُونِه همممم دعيني افكر .....امم اجل 😂😋😋

Відповісти

2018-09-04 13:07:16

Подобається

Схожі вірші

Всі

Тишина ночного неба

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот

46

44

3369

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12275