مبلل...مبلل...

Jack Frost

مبلل.. مبلل قلبي ، كمنديل سفر كطائر.. ظل قرونا ضائعا تحت المطر.. زجاجة.. تدفعها الأمواج في بحر القدر سفينة مثقوبة تبحث عن خلاصها،تبحث عن شواطئ لا تنتظر.. قلبي يا صديقي!مدينة مغلقة.. يخاف أن يزورها ضوء القمر يضجر من ثيابه فيها الضجر.. أعمدة مكسورة أرصفة مهجورة يغمرها الثلج وأوراق الشجر.. ↓ →°•°•°•°← ↑ قبلك يا صغيري.. جاءت إلى مدينتي جحافل الفرس وأفواج التتر وجاءها أكثر من مغامر..ثم انتحر.. فحاذري أن تلمسي جدرانها وحاذري أن تقربي أوثانها فكل من لامسها.. صار حجر..

2018-09-04 08:48:31

13

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

نـُونِه

وانا هل سأصبح حجر اذ لمستها💙💙

Відповісти

2018-09-04 12:59:00

2

Jack Frost

@نـُونِه همممم دعيني افكر .....امم اجل 😂😋😋

Відповісти

2018-09-04 13:07:16

Подобається

Схожі вірші

Всі

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

25

5642

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12175