خواطر

Jack Frost

ليسَ الجَمَال ‏أنْ يكُون لديك وجہٌ جميل..! ‏بَـل أنْ تكون روحك جميله تعشقها القلوب ف هنيئآ لمن كانت ♡ " روحهٌ جميلہ " ........ لا يستطيع اللسان التعبير عن كلّ ما في النفس تجاههم، ولكن تأبى النفس إلا أن تبيّن بعض ما يتلجّج في الصدر.. ويشتعل في الأعماق ومع عودة الذكريات يعود الأمل. .......... الوقت هو عملة حياتك. هو العملة الوحيدة لديك ، والوحيد الذي يمكن أن تحدد كيف سيتم صرفها هو انت، توخى الحذر لئلا تدع الآخرين ينفقونه لك. ........ ڪن جـــميل الخـــُلق تهـــواڪ القـــلوب .. فــلا تنـــدم على لحـــظات أسعــــدت بهـا أحـــداً حــتى وإن لم يــڪن يستــحق منــڪ ذلڪ ┈ ┈┉❀🍃🌸🍃❀┉┈ ┈

2018-09-11 09:02:30

9

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

نـُونِه

أفعل ما تملي عليكَ ذاتكَ💚

Відповісти

2018-09-11 10:13:28

1

نـُونِه

ابدعت...👏👏👏👏👏👏👏

Відповісти

2018-09-11 10:13:47

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11487

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

1744