Покірно я...
Сиджу. Вже вечоріє. В навушниках музика гучна. Відволікаюся, як можу Бо я, по власній тихій волі, покірно жду дзвінка. Хоч цілий день, хоч цілу ніч, Лиш подзвони, благаю. Схоплю краплинку щастя. Коли почую ніжний голос, І Твоє "Кохана..."
2020-08-06 18:39:32
3
0
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
8088