Заборонена
Мия Готлиб
Іди поруч з мистецтвом Та знай, зазнаєш втрати Ти ж знаєш як це бути поруч і сильно кохати Як бігти за потягом З сльозами у серці Та плакать не будеш Пообіцяв нені Рани зашиті квітами Слова ллються ріками Жалю нема і краплини І любити маємо так, як заповіли Заповідали нам палко, віддано Та будь і різким як блискавка Я вдариш в землю Всі долілиць впадуть На колінах благатимуть За кожну провину За рідну країну За мову За стару хатину А ти? Ти просто є плід любові А любов заборонена плоттю Ти побачиш її у білому платті Та не з тобою пішла під вінець Ти жалітимеш кожні втраті Ти писатимеш кожен день коханій Дівчині? Ні Країні За яку би віддав життя За яку би убив без вагань Завдяки молитві й завзяття І хай реве ревучий Тобі не байдуже, друже? Тоді давай хутчіш руку Пам'ятаєш? Батька Тараса науку? "Кохайтеся чорнобриві, та не з москалями" І скільки раз ти приходила зі сльозами до мами? Скільки раз ти кричала Не вірю То чому ж ти не слуха свою Берегиню?
2020-11-30 21:17:11
2
0
Інші вірші поета
Коханому щастю Дивіться, грайте і тримайте Співай,голоси Мовчить народ
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5976
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
45
5
2449