Блог
Всі
Одна річ, без якої не мистецтво не існує. Пост-знайомство
Цікаве, Думки вголос, Питання
Одна сучасна поетеса нещодавно написала в своєму інстаграмі дуже хороше твердження. Але про нього трішечки пізніше. Варто спочатку пояснити, для чого тобі взагалі потрібно це читати.
Хто я така? 17-річна студентка колежду, в якому вивчаю психологію. Щира фанатка своєї юності, сповненої сміху та розчарувань. Невиправна оптимістка, яка шукає найкраще в найгіршому, і навіть знаходить. До речей, які я всім серцем люблю також належать велосипедні поїздки, морепродукти, мої колекції книг і кристалів, а також шкідливі звички, так необхідні для веселого життя в гуртожитку😉 І звійсно ж, поезія.
Мій псевдонім - Емоція. Емоція це те, що дає нам поштовх до дій. Те, що дає відповіді на запитання і те, що породжує ці запитання в ще більшій кількості. Зрештою, натнення творити нам теж дають саме емоції. Мої вірші щедро ними пропитані та намагатимуться викликати їх в моїх читачів та читачок. Та чи можуть мої вірші називатися мистецтвом?
"Мистецтво не може існувати без спостерігача", - ось що написала в своєму інстаграмі та поетеса. І це стало однією з причин мого тут перебування. Дійсно, який сенс писати у шухляду, якщо хтось може знайти частинку себе у твоїй творчості? Можливо, в цьому й суть мистецтва?
Я запрошую творити і спостерігати разом зі мною. Про себе я вже розповіла, тому з нетерпінням чекатиму твого коментаря. Хто ти? Звідки? Що ти любиш? Чому ти твориш? Давай знайомитись, мій потенційний спостерігачу)
Вірші
Всі
Не занурюйся в смуток
Не занурюйся в смуток
Не шукай винних
Не змушуй любити
Закохуйся в очі
Читай книги
А там буде видно
Ніж у спині
Не такий вже й страшний
Коли є рішучість
Якщо декілька днів
Змінюють світ
Це завжди болюче
На спокусу вестись
Не даючи шансів
Цілком можливо
Не занурюючись
Можна навіть зі смутком
Жити щасливо
3
0
247
Подаруй
Подаруй мені пусту голову.
На кілька хвилин подаруй відсутність
Роздумів про матерії сутність,
Бо голова моя думками повна
Подаруй мені холодну кімнату.
Вітер в ній подаруй сильнющий
Щоб запевнитись, що все минуще,
Щоб не хотілося більше кохати
Подаруй мені каплю певності.
Щоб не хотілось зубами вгризатись
І на собі щоденно вигризати
Почуття своєї важливості
Подаруй– без можливості поверення.
Аби не допустити почуття вини,
Обов'язку і важкої голови
Подаруй мені ось що– запевнення.
4
0
238
Темні очі, світлі очі
Темні очі, світлі очі
Хтось обніме, хтось не хоче
Когось я, а хтось мене
Хто, кому і що дає?
Весела ніч і ніч самотня
Сміх і сльози- це природньо
Їжа, відчуття провини
Чужа кімната, дві людини
Страх і його відсутність
Чиєсь тепло і недоступність
Бажання, злість, пусті обрáзи
Випадкові милі фрази
Твої очі- світлі очі
Ти запитуєш- я хочу
Чи тебе, чи відчувати
Відчуваєш? Пора спати
5
0
247
