Nyár

Nana

Nyár.. Boldogan indulna, Na persze, De nem itt,hát biztosan. Szép napsütés járná át a világot, Erre mi csak egy zuhatagot kapunk. Zuhatagot rossz dolgokból, Mindenből,csak nem a jóból. Nevetnünk kén, Nem csak sírni! Ne nézz így rám, Később megköszönöd ezt is! 'Majd megoldjuk'..Pont én mondom? A fejemben sincsenek rendben a dolgok. Hogy tennék rendet ebben a helyzetben, Ha a szorongás mindig győz felettem? 'Ne okold magad,nem te vagy a hibás..' Ember,nem látod,hogy én indítottam ezt az egész vitát? Hiába mondod ezt mindig, Akkor is sötét a világ. Miért lennék pesszimista? Ez csak realizmus. Lehet gyerekes vagyok, De nem szivárvány színű,és boldog az egész Föld. Vidulj már fel végre!, Beszéljünk magunkhoz! Lehet kattant vagyok, De nekem ez az öröm.

2019-06-02 16:15:25

Інші вірші поета

Osztály induló untitled 2 Óceán mélyén 'Csak egy kislány'

Інші поети

Molly Walker

@mollywalker228

TheCoalwalker

@TheCoalwalker

Виктория Клыкова

@wikky2411

Схожі вірші

Всі

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

2239

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12043