182 лютого
Привіт, мій друже, бач світанок, такий вже звичний у війні,
А ти згадай той чорний ранок, коли здригались ми усі,
А ти згадай, той холод лютий, що був назовні та в душі,
Привіт, мій друже, ти не забутий, як і ніхто на цій землі.
Тут все змінилось, стало тихо, лиш час від часу приліт ракет,
Та ми тримаємось всі разом, надіємось, що все пройде.
Війна ще тут, ще не минула, а ми уже звикати стали,
Бачиш, як швидко промайнула, весна – яку ми не чекали.
Пишу тобі, що вже не плачу, хоча моментами бува,
І відчуття тепер інакші, ніби спустошена земля.
Так опустів довкола світ, ніби чуже стало життя,
Не повернемося ми назад, минулого уже нема.
Скажи мені, ну як ти там, у нас тут літо календарне,
Хоч обіцяли нам тепла, ці обіцянки стали марні.
Привіт, мій друже, це знову ранок, і літо це — холодом скуте.
Перегорну свій календарик, а там сто вісімдесят друге лютого.
______________
24 серпня 2022
шостий місяць війни
28.09.2022
10
10