ХОЛОДНИЙ ГРУДЕНЬ

Деміра Рейн

я сьогодні сам не свій, я сьогодні холодний грудень... знайдений серед снів, котрі люди б хотіли забути. я сьогодні кімната пуста, занурена в майже спокій, і вчергове без світла й тепла, з напівльодяним підвіконням. я сьогодні мерехтливі зірки, біла ніч від морозу і снігу. чорні вікна сірих будівль, дивний вий жорстокого вітру. я сьогодні сам не свій, я сьогодні ніби й як грудень... але скільки б не минуло місяців — вони всі носитимуть назву лютий. 01.12.22 21:21

2022-12-02 20:38:00

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Veil

Останній рядок влучив у саме серце. Зворушливо

Відповісти

2022-12-02 20:52:40

Деміра Рейн

@Veil ❤️🫂

Відповісти

2022-12-02 20:54:37

Інші вірші поета

До лісу ... Поки ти лише чай допиваєш... СВІТЛО Душу забрала війна

Інші поети

hassan

@hassanS737

Fantasy Queen

@clear_argent

_Юпитер_

@_Cuddlies_

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

1774

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1753