Не сумую я !
Деміра Рейн
Ти занурився в думку , Й мовчиш , Й не говориш мені , Ані слова . Що у серці , Своєму таїш . Може іскру , Тонких почуттів , Ти занурився в думку , Й мовчиш , Може сказати , Що-небудь хотів . Може помилку , Чиниш ти зараз , І неправильно , Все вже пішло . І кохання Неначе зараза , Вогнище Розпалило воно . Ти занурився в думку , Й мовчиш , А мене це чомусь , Не хвилює , Й відсутність твоя , Теж уже , Мене не бентежить , Не сумую я .
2021-01-18 17:53:29
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Akeldama
Та невже?)) Надзвичайно гарний вірш) Проте мені здається, що коли хтось говорить, що вже не сумує за тією людиною, що розбила ій серце, то насправді, її дуже дуже не достає. ... Принаймі в мене весь час так відбувається)
Відповісти
2021-01-18 19:53:40
1
Деміра Рейн
@ Akeldama Мабуть , це й справді так .
Відповісти
2021-01-18 22:44:14
1
Інші вірші поета
Люблю тебе ЗАРАЗ РЖАВА МІДЬ ДРОТИ
Інші поети
BON BON
@bon_bon_c0xu
Схожі вірші
Всі
"Hannah"
Jojo Harl
Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.
68
6
17142
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2498