Ти пишеш.
Лілічка
Ти пишеш. Довгі ті листи, просмалені коханням. А я палю. І кожен день, як рік. Мої слова, ті сказані зітханням Тобі були як Божий заповіт. Десятки років тому, ти полюбив намисто. Котре я загубила із знищеним вбранням. І так горіли крила, сріблисто та вогнисто. І я сто років жила із власним вигнанням.
2018-07-07 02:35:33
1
0
Інші категорії
Історичні Вірші до свят Радісні вірші Привітання Поеми Любовні
Інші поети
Janocska
@Janocska
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3189
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16343