Нещасні егоїсти
Veronа
Лише подумай, найважче жити егоїстам. Як їм кохати, віддавати і ділитись щастям? І як же бути, і з чим той егоїзм їсти? Ти думаєш все оминути вдасться? Як тяжко нам, все новим поколінням. До сита нагодовані мерзотою світу Ми все черствіші й в цьому безнадійні, Не зовсім в тему, але все ж, як часто ти дарував їй квіти? Забуте задоволення від добрих справ, Від витраченого часу на чиїсь мрії. До біса все, ми ж і стосунки заводимо задля забав І помічаємо лише якісь надто грандіозні події. Нам егоїстам складно, хоч самі й винні. Не вміємо кохати до останку. В своїх світоглядах такі наївні А на яву наше кохання до світанку.. (Збірка "Ночі")
2018-07-01 11:18:49
2
0
Інші вірші поета
Погасла пожежа А що ти називаєш "щастям"? Тому, хто був найближчим, а став ненависним Як добре, що ти не читаєш віршів
Інші поети
GannMorgana
@GannMorgana
Mari Bloodycake
@mari_bloodycake
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11210
" Вздох неба "
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
2228