Спогади

Veronа

Сумую за тим, чого вже давно нема, і що наврядчи буде. Сумую за ним, хоча сенсу нема, він знайшов своє призвання у зраді. Ненавмисно так, віддавала себе не тому. Не хотіла нещастя, а зневагу сприймала за втому. Знаєш, я б навіть чекала, шалено, до згору, до зкону. Я б низько за тебе упала, якби ж тільки не даремно. Якби після мук безкінечних, тривог моїх, шансів чисельних, Нарешті ти став би моїм, свідомо, закохано, певно. Якби тільки знав, як кохаю, незміряти найточнішими приладами, Якби тільки ти так любив, як може любити лише персонаж із книги. Якби та якби, ми стаємо безтямними привидами. Я хочу не жити, якщо твоє серце із криги. Сумую за тим, що не буде, хай хтось відволікатиме від роздумів, Я ніби в полоні минулого, так хочеться все те забути. Сумую, я все ще сумую, вбиваюсь за тим що минуло. Я топлюся в тобі, як ні в кому ніколи не тонула. (Збірка "Перші сторінки юності")

2018-07-01 15:45:05

3

0

Схожі вірші

Всі

Question 1?/Вопрос 1?

shadowlinxxx morgan

The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx

45

8

5052

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

2474