Спогади
Сумую за тим, чого вже давно нема, і що наврядчи буде.
Сумую за ним, хоча сенсу нема, він знайшов своє призвання у зраді.
Ненавмисно так, віддавала себе не тому.
Не хотіла нещастя, а зневагу сприймала за втому.
Знаєш, я б навіть чекала, шалено, до згору, до зкону.
Я б низько за тебе упала, якби ж тільки не даремно.
Якби після мук безкінечних, тривог моїх, шансів чисельних,
Нарешті ти став би моїм, свідомо, закохано, певно.
Якби тільки знав, як кохаю, незміряти найточнішими приладами,
Якби тільки ти так любив, як може любити лише персонаж із книги.
Якби та якби, ми стаємо безтямними привидами.
Я хочу не жити, якщо твоє серце із криги.
Сумую за тим, що не буде, хай хтось відволікатиме від роздумів,
Я ніби в полоні минулого, так хочеться все те забути.
Сумую, я все ще сумую, вбиваюсь за тим що минуло.
Я топлюся в тобі, як ні в кому ніколи не тонула.
(Збірка "Перші сторінки юності")
2018-07-01 15:45:05
3
0