Hamis
misshapen_mirror
Felhős éjszakákban Beborult elmék sora Egymáshoz csatlakozva Mind felejteni akar Néhány rövidital után Meg is lesz az alaphangulat Összefolyt mondatok sután Hamisan hangzanak Józanul és parasztul Amikor félek remélni Kezed kezemért nyúl Sok fájdalom éri Fagyos lelkem Még ha értelmetlennek tűnik Néha mintha verne Jelenléted melegíti És hónapokkal később Már nem vagyunk idegenek Az elmém nem felhős Mert a nap kisüt a fellegek felett Szemedben játszik a sejtelem Veled minden este önkontroll Mert mikor kezem a kezedben Nem rettegek a holnaptól Élvezni a pillanatot Ahogyan te is akarod És nem csak a bevonatot Nem elég már nekem a platform De mikor már sínen vagyunk Te nem veszel komolyan Jelened a múltba full És nem olvasol a sorokban Kedvesen utasítasz vissza Engem meglep a reakció Mert nem azt gondotam Hogy a barátod maradok Pedig már sínen voltunk És lehettél volna a majdnem De azt mondtad mégsem És most ezért vagyok mélyen Most az első járattal Az állomásra tartok Mert ha nem lehetek valakid Másé sem akarok Hosszú éjszakák után Szívem megnyugvást nem talál Felhős éjszakában Elborult elmém a testem ura Becsukom a szemem És csak arra gondolok Milyen hamisan hangzik Hogy a tiéd vagyok
2019-10-25 12:32:19
4
0
Інші вірші поета
Éjszakai tánc Tercina Két idegen emlékekkel Emlékmorzsa
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Кохаю
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
Я впізнаю тебе серед тисячі лиць, І тихенько, крізь світ, побіжу, І нехай вже позаду мільйони столиць, А я в полі тебе обійму. Обійму і заплачу від щастя свого, Мабуть, більшість йому навіть заздрять, А мені вже давно на них все одно, І на те, що вони мені скажуть. Я, мій милий, єдиний, тобою живу, І в повітрі ловлю твої нотки, Я для тебе співаю і стрічку нову, Запишу у своєму блокноті. Ти малюєш мій сон із мільйону казок, У якому такі різні барви! Ти даруєш мені той рожевий бузок, А із ним, мов мереживо, чари. Від обійм, поцілунків твоїх я горю, Мов метелик над вогнищем синім, Боже мій, якби знав, як тебе я люблю, Якби знав, як без тебе я гину.
98
15
7505
Хрест - навхрест
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
Хрест – навхрест в’яжу пейзаж, від учора і до завтра. Кожен жест моїх вдихань має кривду, має правду. Хрест – навхрест мої думки полотно це поглинає. Еверест мого життя чи екватор? Я не знаю. Хрест – навхрест чи треба так? Сподіваюсь, сподіваюсь.. Кожен текст своєї долі витримати намагаюсь. Хрест – навхрест добро та зло. Поруч, разом, нерозривні. Без божеств та без чортів.. Бо живуть усі на рівні. Хрест – навхрест таке життя. І нічого з цим не зробиш. Кожен жест має свій шлях, злий та добрий, ти як хочеш?
51
9
1931