Татко
_Rena_ _Ms_
Моя ріднесенька людина, ти мій найкращий чоловіче. Твоя любов така безмежна, твоя душа така крилата. Моя гора ти і опора, мій янгол мій ти чарівник . Любов моя, моя відрада і мій найкращий путівник. Твії слова для мене мудрість , а твоя посмішка вогонь, бо ж ти ріднесенький мій тато, ти принц для мене і король. Я вдячна за слова любові, я вдячна за обійм тепло, я вдячна за любов до мами , й до мене, таке гарячеє тепло. Оберігаєш ти від лиха, ти вчиш ніколи не здаватись. Нехай там грози, та з тобою, я завжди буду мирно спати. Ти захисник для мого дому, ти мій учитель та наставник, навчив мене як усміхатись, навчив мене як закохатись. Твоя любов найкращі ліки, то ж і даруй її частіше, бо ж по життю щоб все долати, любові таткової хватить.
2019-04-22 20:16:55
2
0
Інші вірші поета
Ти мій... Вічная любов... ...
Інші поети
MaggieB
@MaggieB
Mari Bloodycake
@mari_bloodycake
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Asteriya
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
3063
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4478