..

Myrka Klantyuk

Поплакала і знов душа шипами розцвіла Загорілась ніч і серце зів'януло Якщо б платили кожного разу Ми змішували б чорний дим з коханням . Промов мені хоч слово І я знов покохаю тебе Заповни своїм сміхом мою душу. За чаркою віскі ,а потім в стилі танцю Ти такою холодною ставала Згадай мене ,коли важко стане Вилікуюсь від твого кохання Ти говориш дурниці над самою прірвою Відпусти руку і я полечу.

2018-06-27 11:04:09

Інші вірші поета

Неня.. Кохання-.. Подарунок ТИ...

Інші поети

Juli Tenera

@Poetess

Rúben Magalhães

@RuMagalhaes

Владислав Анубисов

@artem_tyurin

Схожі вірші

Всі

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

12962

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11994