Коли піду не йди за мною

Микола Дуб

Коли піду, не йди за мною І в спину кричати, не йди! Я вибрав свою долю далеку Куди заведуть мене береги. Не потрібно сльози робити Коли побачиш мої останні сліди Ти подивись який світ прекрасний На закаті цієї весни. Ти сильна, добра і ніжна Тобі ще пощастить у житті Та я обрав свою долю Блукати по світу німим Я не зрікаюсь тебе і не забуду Як добре мені з тобою було І дальше буду тебе кохати Як кохав колись на весні

2018-09-15 17:19:50

Інші вірші поета

Я більше не скажу Гра Прощай Не відпущу

Інші поети

His Queen

@his_queen0926

MaggieB

@MaggieB

Лео Лея

@lesya_yurp

Схожі вірші

Всі

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

101

11841

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

10920