Духи
Настася Демидюк
Люди заснули, Лиш чути шепіт вітру. Ми з тобою в тонули в пітьмі літній. Тікаємо від місяця Й позилаємо на зорі. Тільки я і ти залишиться - Для часу ми прозорі. Хто ми і хто я, ми не знаємо. Із рук людських вислизаємо. Не люди, не зорі, не роси, Не маємо рук, ніг і косей. Напевно ми духи безликі, Маленький і ніби великі. Ніхто нас не знає й не бачить, Тому ми і вічні значить. Не спотворені, а прекрасні. Рука людська, як і час, дуже ласа, Щоб все забрати, присвоїти, Лихо й розруху скоїти. А ми з тобою незаймані, Руками Всесвіту незламані. Будемо вічно по світі літати І з болем за всім спостерігати.
2018-04-27 15:00:59
1
0
Інші вірші поета
Ніктофобія Переспів вірша «Silentium» Ф.Тютчева Літній затишок Переспів вірша «Так тихо серце плаче…» Поля Верлена
Інші поети
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1676
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1878