Духи
Люди заснули, Лиш чути шепіт вітру. Ми з тобою в тонули в пітьмі літній. Тікаємо від місяця Й позилаємо на зорі. Тільки я і ти залишиться - Для часу ми прозорі. Хто ми і хто я, ми не знаємо. Із рук людських вислизаємо. Не люди, не зорі, не роси, Не маємо рук, ніг і косей. Напевно ми духи безликі, Маленький і ніби великі. Ніхто нас не знає й не бачить, Тому ми і вічні значить. Не спотворені, а прекрасні. Рука людська, як і час, дуже ласа, Щоб все забрати, присвоїти, Лихо й розруху скоїти. А ми з тобою незаймані, Руками Всесвіту незламані. Будемо вічно по світі літати І з болем за всім спостерігати.
2018-04-27 15:00:59
1
0
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
13
5303
I Saw a Dream
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
103
15
15590