Духи
Настася Демидюк
Люди заснули, Лиш чути шепіт вітру. Ми з тобою в тонули в пітьмі літній. Тікаємо від місяця Й позилаємо на зорі. Тільки я і ти залишиться - Для часу ми прозорі. Хто ми і хто я, ми не знаємо. Із рук людських вислизаємо. Не люди, не зорі, не роси, Не маємо рук, ніг і косей. Напевно ми духи безликі, Маленький і ніби великі. Ніхто нас не знає й не бачить, Тому ми і вічні значить. Не спотворені, а прекрасні. Рука людська, як і час, дуже ласа, Щоб все забрати, присвоїти, Лихо й розруху скоїти. А ми з тобою незаймані, Руками Всесвіту незламані. Будемо вічно по світі літати І з болем за всім спостерігати.
2018-04-27 15:00:59
1
0
Інші вірші поета
Ніктофобія Один дитячий день Важкі кроки... Літній затишок
Інші поети
R E
@Rocks_Eyha
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11208
" Вздох неба "
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
2226