Духи

Настася Демидюк

Люди заснули, Лиш чути шепіт вітру. Ми з тобою в тонули в пітьмі літній. Тікаємо від місяця Й позилаємо на зорі. Тільки я і ти залишиться - Для часу ми прозорі. Хто ми і хто я, ми не знаємо. Із рук людських вислизаємо. Не люди, не зорі, не роси, Не маємо рук, ніг і косей. Напевно ми духи безликі, Маленький і ніби великі. Ніхто нас не знає й не бачить, Тому ми і вічні значить. Не спотворені, а прекрасні. Рука людська, як і час, дуже ласа, Щоб все забрати, присвоїти, Лихо й розруху скоїти. А ми з тобою незаймані, Руками Всесвіту незламані. Будемо вічно по світі літати І з болем за всім спостерігати.

2018-04-27 15:00:59

Інші вірші поета

Без слів Один дитячий день Ніктофобія Літній затишок

Інші поети

Любов Гаврищук

@lyubov_gavrishchuk

Роузі Рей

@Rousi_Rey

Asker Nerys

@Asker_Nerys

Схожі вірші

Всі

Forgiveness

МОРГАН РЕЙ

If it wasn't for you, I would have fought the wall to the pain. If you weren't mine, I'd die every night from losing blood. If it wasn't for your faith, I'd have given up a long time ago. If it were my will, I would stay with you forever. If you'd gone, I'd have been the old emptiness. You would have taken my heart, and instead of it there was an empty aperture. If it wasn't for you, I'd blazed in forgiveness. Would have burned to ashes, until ground, I would have until the last healing.

8107

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

5446