Почуття

Анастасія Дутка

Твої почуття не потрібні нікому Іди хоч втопись чи не вір ти усьому Іди поріж вени чи стрибни з обриву Усім буде весело з-за об'єктиву Ти скажеш: "Ну як так? А як же батьки?" Скажу я відверто: "усе це байки.." Усі люди брешуть ти не сподівайся Що комусь ти потрібен забудь..і вбивайся Роби це фізично, морально як хочеш Керуйся лиш тим: голови ти нікому вже не морочиш! Ти зникнеш..забудуть тебе і раденько Усе як було і людям миленько Бо більше немає твоїх почуттів Немає вже сліз, немає й рубців Що залишив той ніж укорочувач днів І є лиш маленька могила На яку у кінці не прийде жодна важлива для тебе людина...

2018-02-04 16:20:40

3

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

70

4

10919

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

50

13

1429