Любов
У нашому домі поселилася тиша, Ні звуку, ні шороху де не піди Не сміє навіть пробігтися миша, Бо тиша нарушена гірше біди. Бо в нашому домі смуток й печаль, І думи цікаві впинаються в жаль Немає розради, що й не кажи Сміливі поради куди не ступи. А ти посміхнись бо розрада близька, Дізнаєшся скоро про щастя злегка, Дізнаєшся ти про любов без обману, Але забудь ти про теле-екрани. Про любов не говорять відкрито чи вслух, Таємно почути ти зможеш той звук, Підтримка буде лише коли ти Зможеш відчути присмак журби. Та ще пам'ятай: Коли любиш-люби, Не любиш її так візьми й відпусти. Любов це не горда афіша, Любов це безжалісна тиша.
2018-02-04 16:19:48
2
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1728
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1936