Vivre, mourir, être
Pourquoi vit-on ? Pourquoi meurt-on ? Pourquoi est-on ? Nous sommes des êtres condamnés à vivre pour mourir, Des êtres qui meurent à cause de la vie, Des êtres qui vivent pour souffrir, Des êtres qui vivent dans l'envie, Des êtres qui s'entre-tuent par avidité, Des êtres qui se tuent par adversité, Des êtres emprisonnés dans la spirale infernale du temps, Des êtres enfermés dans un monde sans printemps, Des êtres qui s'effacent avec le temps, Des êtres voulant toujours plus d'argent.
2020-10-18 12:10:52
21
24
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (24)
nauby
@Marie-Micheline Prout merci beaucoup !
Відповісти
2020-10-27 17:19:03
Подобається
nauby
own merciii ❤
Відповісти
2020-10-27 17:19:15
Подобається
nauby
❤❤
Відповісти
2020-10-27 17:32:07
Подобається
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4363
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3341