Boucle mécanique
Noémie
Dring. Un ordre est donné. Pas robotiques. Debout. Vous pouvez vous asseoir. Écoutez. Mémorisez. Écrivez. Non, je ne peux pas répéter. Vous n'aviez qu'à être attentifs. Recommencez. Écrivez. Mémorisez. Écoutez. Cela a-t-il du sens ? On s'en fout. Crachez votre cours sur une feuille de papier. C'est ainsi que vous réussirez. Mais qu'est-ce que la réussite ? De vulgaires chiffres sur un papier cartonné ? Dring. Nouvel ordre. Mouvements mécaniques. Pas le temps de souffler. Vite, on va être en retard. Tu viens manger ? Non, je ne peux pas. J'ai des leçons à réviser. Tu viens jouer ? Non, je ne peux pas. J'ai des devoirs à terminer. Journée achevée. Et on recommence.
2020-12-10 15:14:57
12
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
lys
C'est tellement ça T-T
Відповісти
2020-12-10 15:31:51
1
Butterfly
la vie des collégiens et des lycéens en un poème 😂
Відповісти
2020-12-27 13:15:00
1
Noémie
@Butterfly exactement 😅
Відповісти
2020-12-27 13:33:39
Подобається
Інші вірші поета
Page blanche Automne Minuit Course Nocturne
Інші поети
Elizabeth 707
@Elizabeth_707
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Asteriya
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
2288
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11169