Boucle mécanique
Noémie
Dring. Un ordre est donné. Pas robotiques. Debout. Vous pouvez vous asseoir. Écoutez. Mémorisez. Écrivez. Non, je ne peux pas répéter. Vous n'aviez qu'à être attentifs. Recommencez. Écrivez. Mémorisez. Écoutez. Cela a-t-il du sens ? On s'en fout. Crachez votre cours sur une feuille de papier. C'est ainsi que vous réussirez. Mais qu'est-ce que la réussite ? De vulgaires chiffres sur un papier cartonné ? Dring. Nouvel ordre. Mouvements mécaniques. Pas le temps de souffler. Vite, on va être en retard. Tu viens manger ? Non, je ne peux pas. J'ai des leçons à réviser. Tu viens jouer ? Non, je ne peux pas. J'ai des devoirs à terminer. Journée achevée. Et on recommence.
2020-12-10 15:14:57
12
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
lys
C'est tellement ça T-T
Відповісти
2020-12-10 15:31:51
1
Butterfly
la vie des collégiens et des lycéens en un poème 😂
Відповісти
2020-12-27 13:15:00
1
Noémie
@Butterfly exactement 😅
Відповісти
2020-12-27 13:33:39
Подобається
Інші вірші поета
Cher monde Minuit Automne Course Nocturne
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3330
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11527