كاتبه مميزه
Neekoo
ذي البنت كاتبه مميزه جدا جدا جدا جدا بسكل رهيييييبببب... كتبت الوانشوت ذا وبصراحه قشعرلي جسدي وكنت..وواااهه النهاايييهه صاادممههه الفف السرد شي من كوكب ثاني مو ممكن💛 والبنت نفسها لطيفه..روحو شفوه صدق استمتعت فيه وحبيته صار الوانشوت المفضل عندي خلاص لو ما قريتوه بتفوتو نص عمركم 🌚 يستحق صراحه يستحق كل الدعم والحب والاهتمام https://surgebook.com/bigbadgiirll/book/u0ecas2 روحو اقروه..يستحق وو.بسس هاڤ اجود دااي اوه وسوو للحلوه فولو يلا https://surgebook.com/bigbadgiirll
2018-09-13 18:57:52
12
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Kem Joker
انا مسوية لوف 😉❤
Відповісти
2018-09-13 20:05:59
Подобається
Інші вірші поета
رساله
Інші поети
Princess Mwas
@princess_mwas
MaggieB
@MaggieB
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11169
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3025