нарву ірисів

never_wasss

запах кави та ірисів сповнює приміщення морок, сльози, біль, падіння. я чекаю знищення я нарву букет сама, ставлю квіти в вазу це життя не подарує все тобі й одразу вкотре входжу в дивний стан, ґвалтують свідомість вона просто лінива, запиши у відомість глухо музика звучить, тріщить щось у вухах вона хоче щоб почули, її лише слухають

2021-06-10 23:36:31

Інші вірші поета

Жонглер Танець на згарищі душі Я хочу мене, тебе і світ в душі

Інші поети

Таня

@kaktysss

_.scorpion._

@x_scorpio_x

Love Drime

@love_drime

Схожі вірші

Всі

Тишина ночного неба

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот

3091

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

1883