Не покірні!
Над такими небо зовсім інше, Здається ,що їх ангел на руках несе, Але насправді,  все  не легко зрозуміти, В людей життя, буває, далеко не просте. Їх міць - життєвий досвід , Їх сила - виплакана біль, І кожен крок ,яким ступають гордо, Несе у собі, з похмурого  - лиш тінь. В очах момент,який спустошив їхню душу, І падали в нікуди ,щоб не бачити когось, І тому й  правда  ,що їх назвали "Не покірні" Не знають ,як це  впасти на  холодне дно. Слабкі місця ,у всіх,повинні бути, Але найкраще,щоб про це, не знав ніхто, Закрийте  своє серце,але відкрийте очі, І живучи, не забувайте ,про справедливість і добро.   Не скорені...покора - це не просте тло, На цьому тлі,не кожен витримає люте сонце, Як проти течії навчилися ,упевнено іти давно, Так викарбовують ,до нині , на устах, у ворогів, не самовите:"  Хто це?"
2019-09-10 09:57:39
2
0
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
101
8
11824
"Я буду помнить"
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
42
5
1323