Не визнана
Маленька "мрія" хотіла рости,
Боролась, літала, махала крильми,
Та не було віри, в себе саму, Занепадала духом ,постійно , чому?
Зневага, ненависть до серця її
Яке щиро любило ,без різниці, усіх,
Щоразу ,вмивалася "мрія" слізьми,
Та ,все ж, посміхалася далі, крізь біль.
Щоразу, шукала ,підтримку в очах,
Здавалося б в рідних,та це далеко не так
Рости не вдавалось,хоч дуже хотіла
І все таки з болем відрізала крила.
Сиділа "мрія",з пустими очами
Вдихаючи сльози , що виривались ночами
Віддавши крила в дарунок чужому,
Незнала ,що життя буде вчити й такому .
І хочеться їй ,дуже ,вирватись в небо,
Щоб вітер голубив, рани пекучі,
Ніколи не рвіть,поспішаючи, крила,
Ніхто не загоїть ,життєві шрами болючі.
2019-09-07 10:10:49
5
2