Не визнана
Марія Вербовецька
Маленька "мрія" хотіла рости, Боролась, літала, махала крильми, Та не було віри, в себе саму, Занепадала духом ,постійно , чому? Зневага, ненависть до серця її Яке щиро любило ,без різниці, усіх, Щоразу ,вмивалася "мрія" слізьми, Та ,все ж, посміхалася далі, крізь біль. Щоразу, шукала ,підтримку в очах, Здавалося б в рідних,та це далеко не так Рости не вдавалось,хоч дуже хотіла І все таки з болем відрізала крила. Сиділа "мрія",з пустими очами  Вдихаючи сльози , що виривались ночами Віддавши крила в дарунок чужому, Незнала ,що життя буде вчити й такому . І хочеться їй ,дуже ,вирватись в небо, Щоб вітер голубив, рани пекучі, Ніколи не рвіть,поспішаючи, крила, Ніхто не загоїть ,життєві шрами болючі.
2019-09-07 10:10:49
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Серафім
Дуже гарно…
Відповісти
2019-09-07 10:19:59
2
Марія Вербовецька
@Серафім дякую ☺
Відповісти
2019-09-07 11:42:19
Подобається
Інші вірші поета
Сміливо йди Знайди себе. #атмосфера Не покірні!
Інші поети
Corbie
@ezzylryb
Схожі вірші
Всі
Why?
Лунная Лапа
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
8352
Не скажу "люблю"
Asteriya
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
13
5522