Вірші
#атмосфера
Зроблю собі кави і сяду на балконі,
Дивитимуся в ліс,що на небеснім фоні,
Жадними ковтками хапаю це повітря,
Надихатись не можу,осіння магія #без_фільтрів.
Включаю трек ,що майже доробляє настрій,
Зафіксувати мить ,що стане моїм гаслом,
Туман ранковий - прикрасить цю картину,
Малює в серці спокій і теплоту дитини.
Думаю про своє,що у голові мандрує,
Нікому не розкажу - тому всіх інших це й чарує,
А осені розкажу подумки...очами,
Вона забере сльози ,що лиються роками.
1
0
333
Не покірні!
Над такими небо зовсім інше,
Здається ,що їх ангел на руках несе,
Але насправді, все не легко зрозуміти,
В людей життя, буває, далеко не просте.
Їх міць - життєвий досвід ,
Їх сила - виплакана біль,
І кожен крок ,яким ступають гордо,
Несе у собі, з похмурого - лиш тінь.
В очах момент,який спустошив їхню душу,
І падали в нікуди ,щоб не бачити когось,
І тому й правда ,що їх назвали "Не покірні"
Не знають ,як це впасти на холодне дно.
Слабкі місця ,у всіх,повинні бути,
Але найкраще,щоб про це, не знав ніхто,
Закрийте своє серце,але відкрийте очі,
І живучи, не забувайте ,про справедливість і добро.
Не скорені...покора - це не просте тло,
На цьому тлі,не кожен витримає люте сонце,
Як проти течії навчилися ,упевнено іти давно,
Так викарбовують ,до нині , на устах, у ворогів, не самовите:" Хто це?"
2
0
364
Серденько її
Якщо не любиш - не давай надії,
Не рви на клапті серденько її,
Воно так хоче виростити крила,
Щоб полетіти і віддати їх тобі.
Якщо не вмієш дарувати щастя,
Забуть про душу ,що летить туди,
Вона незнає ,що твоя любов - омана,
Ти відійти ,хай мимо пролетить.
Не треба забивати цвяхи,
В тендітне серденько її,
Бо з часом, як відкриєш правду,
Ця біль зруйнує її вмить.
Як тяжко бачити ті рани,
Невинних душ ,які кохали щиро,
Якщо не любиш,не давай надію,
Дозволь,хай її серденько до іншого летить.
1
0
436
Знайди себе.
Знайди себе у світлі,
Знайди себе у тьмі,
Знайди себе в коханні,
Знайди себе у власному житті.
Подумай про майбутнє,
Про вогнище свого буття,
Яке згасає на очах у того,
Хто кохає тебе ,усе своє життя.
0
0
386
Сміливо йди
Забудь...не згадуй...та живи,
Нехай всі бачуть твій сміливий спокій,
Ту заздрість їхню,не бери ...пройди,
Нехай не знають, що важка дорога і по ній кроки .
Як любиш вітер - то люби,
І серце, своє чисте, не руйнуй думками
Не вартий, хтось, навіть ,маленької сльози,
Не вартий, навіть той, хто був твоїми словами.
Забудь себе,своє яство,
Буття ,яким ти жила купу років,
Та посиди у тишині і думай про добро,
Що зцілює людину ,коли пропав цілющий спокій.
2
0
348
Не визнана
Маленька "мрія" хотіла рости,
Боролась, літала, махала крильми,
Та не було віри, в себе саму, Занепадала духом ,постійно , чому?
Зневага, ненависть до серця її
Яке щиро любило ,без різниці, усіх,
Щоразу ,вмивалася "мрія" слізьми,
Та ,все ж, посміхалася далі, крізь біль.
Щоразу, шукала ,підтримку в очах,
Здавалося б в рідних,та це далеко не так
Рости не вдавалось,хоч дуже хотіла
І все таки з болем відрізала крила.
Сиділа "мрія",з пустими очами
Вдихаючи сльози , що виривались ночами
Віддавши крила в дарунок чужому,
Незнала ,що життя буде вчити й такому .
І хочеться їй ,дуже ,вирватись в небо,
Щоб вітер голубив, рани пекучі,
Ніколи не рвіть,поспішаючи, крила,
Ніхто не загоїть ,життєві шрами болючі.
5
2
316
