25 травня 1257р. 10:51

Равенстерн, Королівство Равенстерн

   Нік зайшов в покої короля.

- Сер Річард взяв з собою кількох лицарів та пішов по Саха,- сказав король,- Він живе за кілька кілометрів від міста. За цей час я пропоную тобі піти зі мною на Раду. 

- Навіщо? Я в цих справах не розбираюсь.

- Ти хороший воїн та стратег. Доки Сера Річарда не буде, ти б міг зайняти його місце. Гірські клани готуються до нападу на столицю. Треба щось робити.

- Надіюсь, що це не займе багато часу,- сказав Нік.

   Коли вони зайшли, Нік побачив багатьох впливових лордів, яким було більше 30 років. Від такої кількості дороговизни та політичних інтриг, йому вже стало недобре.

- Що він тут робить?!- спитав принц, вскочивши з місця.

- Сер Річард сьогодні має важливе завдання, тому Нік буде замість нього.- відповів король.

- В тебе не було інших командирів?

- Були, але тільки Ніку я можу довіряти.

- Тоді де Сах?!

- Чародій тепер поза законом, тому він не братиме участі в засіданнях Ради.

- Що?

- Думаю, що пора починати,- спокійно сказав король.

- До нас дійшли новини, що клани Вовків об'єднались з кланами Ведмедів.- сказав головний розвідник, якого Нік добре пам'ятав ще з часів, коли був в Королівській Гвардії.

- Це серйозна проблема для королівства. 

- Це проблеми тільки тоді, якщо ми нічого не будемо робити,- сказав Нік,- Ми можемо послати своїх шпигунів, щоб вони проникли всередину та підірвали довіру між кланами. Вони воювали сотні років, тому треба дати лише привід і вони самі повбивають одне одного.

- Це дуже важко зробити,- говорив розвідник,- а якщо їх схоплять, то вони помруть.

- Я не казав, що буде легко.

- Є ще одна погана новина, королю. Дім Флористів зібрав велику армію та перейшов на бік кланів.

- Це неможливо. Вони не могли перейти на бік варварів.

- Їхнім ватажком стала дуже освічена людина. Поки що ми не знаємо хто це, але робимо все можливе, щоб підібратись до нього.

- Все ж, це факт. Флористи нас зрадили,- сказав принц.

- Ти краще взагалі не лізь. Твоя наречена з їхньої сім'ї!

- Я казав, що вони зрадники ще кілька днів тому, але мене ніхто не хотів слухати,- сказав принц та переможно глянув на Ніка,- Батьку, дай мені армію і я розіб'ю їхні війська та принесу тобі їхні голови.

- Ти цього не зробиш,- втрутився Нік.

- Що ти сказав?! Я принц і можу робити все, що захочу!

- Це мене не переконало. Краще не лізь туди, малий, бо тобі буде гірше.

   Лорди в залі шоковано спостерігали за ними.

- Ніку,- втрутився король,- вони зрадили короля. Ти чудово знаєш, що буває за зраду. І вони це чудово знали.

- План з шпигунами не пройде,- спокійно сказав Нік,- Флористи зрозуміють хитрість, тому треба діяти інакше. Треба зібрати армію настільки велику, наскільки це тільки можливо і дати бій кланам. Іншого шляху я не бачу.

- Якщо інших питань немає, то думаю, що Раду можна завершити,- сказав король.

   Всі лорди встали з своїх місць та пішли по своїх справах.


Один рік тому

   В бідну таверну зайшов чоловік з довгою бородою та довгим брудним волоссям. Виглядав він бідно і втомлено. 

- Мандрівник, звідки шлях тримаєш?- спитав один з відвідувачів, але чоловік пройшов повз. Він мовчки сів навпроти однорукого чоловіка.

- Все ж, ти знайшов мене,- мовив чоловік.

- Було непросто,- сказав Нік.

- Мені жаль, що так сталось з цією дівчиною. Я не знав, що вона мала дитину. Я б не вбивав її навіть, якби переміг тебе. 

- Тоді ти говорив зовсім інше. 

- Психологія. Тобі не зрозуміти.

- Я цілий рік шукав тих, хто винен в її смерті. Зі всіх залишився лише ти.

- Що ж, небезпечні зараз часи,- сказав чоловік.

- Так.

- Жаль, що я не бачив як ти вбив того лучника.

- Я відрубав йому голову.

- Тоді ти майже закінчив свою місію,- сказав Арнольд.- Як ти це зробиш?

   Нік витягнув з сумки пляшечку з синьою рідиною.

- Спочатку я хотів, щоб ти страждав, але Рейн сказав, що ти прикривав мене від фанатиків тоді. Я вирішив, що ти заслужив на спокійну смерть.

- Як це буде?

- Ти знепритомнієш і більше не прокинешся. Нічого не відчуєш.

- Через скільки часу?

- День. Можливо, півтора.

- Велике щастя знати, коли тебе наздожене смерть.

- Спочивай з миром.

- За здоров'я та довге життя.- сказав чоловік та випив рідину.- Щасти тобі.

- Бувай,- сказав Нік та вийшов з таверни.

   Через кілька днів Нік прибув в місто Явіксхольм. Він прогулювався в порту, розглядаючи кораблі. Один з них був дуже дорогим та величезним. Нік підійшов до чоловіка, що стояв коло нього.

- За скільки візьмеш зі мною?- спитав Нік.

- 100 динар,- відповів капітан корабля.

   Чоловік мовчки дав потрібну суму та зайшов на корабель. Вони відпливли через кілька годин. Нік стояв коло краю палуби, дивлячись на безмежний океан. Повз нього пройшов один з матросів.

- Куди пливе цей корабель?- спитав Нік.

- Оце так! Такі питання задають до того, як сідати на корабель,- сказав моряк. Зрозумівши, що чоловік не хоче жартувати, він додав,- Ми пливемо в Правен, сер.


Сьогодення

25 травня 1257р. 18:42

Равенстерн, Королівство Равенстерн

   До залу зайшли кілька озброєних людей. Це були Сер Річард та інші лицарі, які вели Саха.

- Королю,- вклонився чародій,- Не знаю чи потрібно було посилати за мною своїх лицарів. Ви могли б відправити ворона і я б сам прийшов.

- Сах, ти звинувачений в державній зраді та в замасі на життя короля. Що ти можеш сказати на це?

- Королю, я не знаю про що ви говорите. Я сидів у своєму будинку та грівся коло вогню, бо дні короткі, а ночі дуже холодні.

- Ми знаємо, що ти організував замах на життя короля,- сказав Нік,- Тобі треба наймати кращих людей.

- Ніку, тобі варто було йди до мене. Тоді б ти зрозумів, що мої люди зовсім не там.

   Нік зрозумів про що говорить чародій. Він швидко витягнув меча. В той же час, лицарі Королівської Гвардії витягнули зброю та почали різню. Нік ухилився від одного з ударів та побачив, що на нього нападає Сер Артур.

- Ти труп!!!- кричав лицар.

- Знову ці погрози,- сказав Нік та ухилився від удару,- Навіщо тебе взяли в Гвардію? Ти тільки й можеш, що бити дітей.

   Нік знову ухилився від ворожого удару та вибив меч з рук Артура.

- І так, друже, ти казав, що я сьогодні помру?- спитав Нік, тримаючи меч коло горла лицаря. Сер Артур підняв руки вгору.

   Нік миттєво опинився коло лицаря та сильно вдарив його коліном в лице, від чого той знепритомнів. До Ніка підбіг один з лицарів, але Летардіан вчасно вбив його з лука. Нік бачив, що Сер Річард підбіг до чародія та почав битись з ним, не знаючи сили другого. Нік поспішив до них, ріжучи всіх противників, що були в нього на шляху. Сах, розуміючи, що може опинитись між двома досвідченими лицарями, відбив черговий удар лицаря та сильно вдарив посохом в підлогу. Далі сталось те, чого не очікував ніхто. З місця удару поширилась ударна хвиля, яка розкинула всіх в різні боки. Набільше постраждали ті, хто був найближче до чародія. Сер Річард відлетів на кілька метрів та сильно вдарився об одну з колон. Ніку пощастило більше, тому що відлетів на кілька метрів, але впав на підлогу. Чародій раптово зник. Нік та король підбігли до Сера Річарда, який вже був мертвим.

- Перелом хребта,- сказав Летардіан, який щойно підійшов до них,- В його віці - це смертельно. 

- Чорт!- крикнув король. 

   Нік підняв свого меча, що лежав за кілька метрів.

- Що ти будеш робити?- спитав Рейн.

- Я піду за ним. Треба завершити те, що почали.        

   Троє воїнів сіли на коней та швидко покинули територію палацу. Один з солдатів сказав, що бачив дивний спалах на головній площі міста, тому трійця швидко відправилась туди. На головній площі їх вже чекав Сах, сидячи коло фонтану.

- Я знав, що ви прийдете за мною,- почав чародій,- Невже не розумієте, що програєте? Я вам це покажу.

- Ти вбив Сера Річарда і, навпено, ще не одну невинну людину.- сказав Нік.

- Я не хотів його вбивати. Це твоя вина. Якби ти не втрутився, я б не виконав цього закляття. Знаєш, ти мені спочатку подобався. Я деякий час стежив за тобою та думав, що ми станемо союзниками, але ти впертий та наївний. Ти думаєш, що в цьому світі всіх можна врятувати. Це не так. Я пропонував прекрасний вихід, але ніхто не хотів мене слухати.

- Знищити тисячі, що мільйони могли жити?- спитав Рейн.

- Це краще, ніж щоб померли всі. Спільна проблема зможе об'єднати людей проти спільного ворога, про якого писав Авенджет. Ми могли б створити нове суспільство, яке зможе подолати проблеми та прийти до процвітання.

- Нашою спільною проблемою є ти,- сказав Нік.

- Я вам не ворог. Я хочу зробити якнайкраще, але ви мені завжди заважали.

- І як ти намагався досягти цілі?- спитав Летардіан,- Лише завдяки хаосу, який руйнував все, що збудували розумні істоти. Хаос - це шлях, що веде до провалу.

- Хаос - це не провал. Хаос - це підйом. Я знав багатьох людей, які намагались скористатись ним, але вибирали матеріальні блага. Дехто просто не розумів, що з ним робити, але саме хаос - це найкращий спосіб зробити всім людям якомога краще життя. 

   Трійця повільно оточувала Саха, відволікаючи його розмовами.

- Хочеш, щоб людям стало краще?- говорив Рейн,- Зроби більше ресурсів чи їжу. Ти ж маг.

- Я б зробив, але...

- Він не може,- сказав нольдор,- Він не настільки могутній.

- Я можу зробити бліду копію їжі та ресурсів, але в малих кількостях. Цього недостатньо. Я шукав інші способи зберегти людей та перебувати суспільство так, щоб всі були рівними. І все, але ви почали воювати проти мене, а значить вибрали смерть. 

- Думаю, що ніхто не буде проти, якщо він нарешті заткнеться,- сказав Нік.

   Троє воїнів одночасно напали на чародія. Сах ледве встигав відбивати удари. Він використав сильне закляття, щоб відкинути від себе Сера Рейна та Ніка. Летардіан бився неймовірно швидко, але Сах був кращим, тому достойно тримався проти ельфа.

- Жаль, що вас не знищили ше п'ять років тому,- сказав Сах.

   Чародій зробив помилку в бою, тому Летардіан вирішив скористатись цим. Ельф швидким ударом спробував вдарити чародія мечем в лице, але зміг залишити лише глибокий шрам на обличчі. Чародій вдарив ельфа по ногах, а тоді вхопив за шию.

- Ще ніколи не ламав шию руками,- сказав Сах.

   Летардіан був за крок до смерті, але вчасно підбіг Нік та сильно пхнув чародія. Маг відпустив ельфа та напав на Ніка. Неподалік від себе Летардіан побачив дівчину, що підходила до них. Чародій продовжував швидко атакувати Ніка. Сах спробував повалити Ніка на землю, але чоловік вчасно відстрибнув в сторону. Незважаючи на багаторічний досвід та не одну битву, Нік був звичайною людиною, а Сах чародієм, тому вони обоє знали чим може закінчитись ця битва. Єдине, що залишалось в Ніка - надія. Чародій вдарив Ніка в живіт та сильно вдарив кілька разів по боках та спині, від чого в Ніка затріщали кістки і він впав на землю. Сер Рейн спробував вдарити чародія, але той відбив кілька його ударів та сильно вдарив посохом в живіт, після чого втромив лицарю ніж між ребра. Сах підійшов до Ніка та схилився коло нього.

- Як звали того хлопця? Ріккі, якщо я не помиляюсь. Дивно, що тебе зачепила його смерть, але байдуже було на другого. Так, я знаю і це. Я довго спостерігав за тобою і думав, що для тебе всі люди рівні, але я помилявся. Ти не вважаєш всіх людей рівними. Щоб ти знав, той другий смерті заслужив набагато менше, ніж Рік.  

   Чародій замахнувся посохом, щоб добити Ніка, але його збив Летардіан, який стрибнув на чародія та збив його з ніг. Опинившись зверху, ельф почав жорстоко бити чародія в обличчя.

   Через кілька ударів, лице противника було повністю в крові, але Сах зміг накласти закляття, щоб зкинути Летардіана з себе. Маг спробував встати, але Нік підійшов до нього та сильно вдарив його мечем. Сах спробував вдарити Ніка, але той ухилився від вже повільного удару та зламав противнику ногу. Чародій голосно закричав та вилаявся.

   До площі бігло з сотню озброєних солдатів та равенстернська армія.

- Здається, я програв,- сказав Сах.

- Так, ти програв,- Нік сильніше вхопив меч та замахнувся для удару.

- Але я не сказав, що помер,- чародій раптово схопив Ніка за ногу.

   Раптово, Нік втратив рівновагу та перестав розуміти, де знаходиться. Через кілька секунд, він зрозумів, що падає вниз. Приземлившись на якийсь пагорб, він скотився по ньому та впав на запилену стежку. Так він пролежав з хвилину. Важко піднявшись, він оглянувся і побачив те, чого не чекав. Він бачив десятки виноградників, де працювали люди, бачив гори, що виднілись вдалині, він бачив мандрівних лицарів, які поодиноко подорожували на конях, він бачив сонячний край, якого немає ні в Пендорі, ні в Кальрадії.